Луговський Ю.Ф., Сергеєв Т.М.
В роботі показані правові та
ідеологічні основи побудови соціальної держави, та соціально спрямованої
економіки на основі відповідних статей Конституції України. Показано, що
основним шляхом реформ в Україні має стати реалізація права громадян на місцеві
та всеукраїнські референдуми
Конституція України (КУ) регулює
всі відносини суб’єктів влади у державі і складає теоретичну основу її реформ.
Правові та ідеологічні основи
соціальної економіки в Україні
КУ у своїй найголовнішій Ст.1
закріплює – «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова
держава» [1]. Останні три характеристики відносяться до внутрішніх координат, в
яких має розвиватися держава і суспільство, і вимагають від всіх суб’єктів
державотворення комплексних дій у всіх цих вимірах.
При цьому неможливо обійти
увагою ту фундаментальну основу, на який має будуватися теоретична та прикладна
діяльність всіх гілок влади, а саме на ідеологію. Незважаючи на те, що в Ст.15 КУ
встановлено, що «Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної,
економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не
може визнаватися державою як обов'язкова…», з Ст.1 очевидно слідує, що державна
діяльність у вищевказаних вимірах має спиратися на загальновідому соціал-демократичну
ідеологію. Чому саме соціал-демократичну? Достатньо лише переставити місцями
визначення «соціальна» і «демократична» держава, щоби підтвердити цей висновок.
Крім того, протиріч між Ст.1 и Ст.15 немає навіть без з’ясування юридичних
тонкощів у розуміння кожного слова Ст.15. Ст.1 більш важлива ніж всі інші
більші за номером і тому підкорюються їй. Така логіка побудови КУ, як за
статтями, так і за її Розділами. Головніші записані першими. З цього висновку
автоматично слідує, що Україна народно-парламентсько-президентська, а не
навпаки республіка, тому що її Розділ III – це права Українського народу на
ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ, Розділ IV. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ і лише Розділ V. ПРЕЗИДЕНТ
УКРАЇНИ. Це важливо і при аналізі шляхів побудови соціальної економіки України.
Після з’ясування ідеологічної
основи розвитку України все стає на свої місця. Українська влада і українське
суспільство мають будувати соціальну державу шляхом соціалізації існуючої економіки,
політики, права, культури. Всі ці складові одночасно важливі бо відсутність
соціалізації у навіть одній з цих сфер гальмує досягнення цілей Ст.1 КУ. При
цьому якщо у суспільстві має панувати багатоманіття думок, партій, ідеологій,
то як показано вище, всі гілки державної влади і місцевого самоврядування мають
виконувати закони і КУ або змінити їх у відповідності з їх програмами.
Передусім змінити Ст.1 КУ. Якщо зможуть. Нажаль, словосполучення соціал-демократичні
реформи повністю відсутнє у суспільній свідомості, а це завело реформи у глухий
кут.
Звичайно, можна розглядати і
аргументи апологетів інших ідеологій, зокрема, лібералізму [2] і націоналізму
[3]. Але про них немає навіть згадки у Конституції.
Загальні риси соціальної
солідарної економіки
Переходячи до розгляду моделі
економіки у соціальній державі слід відзначити, що законодавець достатньо
обережно торкнувся цієї проблеми.
Зокрема у Ст.13 визначено, що «Земля,
її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в
межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної
(морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від
імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи
місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на
шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх
суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
Усі суб'єкти права власності рівні перед законом». Разом із Ст. 41 «…Право приватної
власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни
для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної
власності відповідно до закону…» та Ст. 42 «Держава забезпечує захист
конкуренції у підприємницькій діяльності…» в Україні закріплена модель «змішаної
економіки» з конкуренцією та ринком, але при умові соціальної спрямованості
економіки.
У зв’язку з цим важливим є
аналіз розвитку економічних моделей західних країн, а також пошуку нових ідей у
цьому питанні адаптованих до українських реалій. У підручнику [4] зазначено, що
ще у 1951 року на Міжнародному конгресі соціалістів у Франкфурті-на-Майні
представниками 33 партій було створено Соціалістичний Інтернаціонал. Перший
конгрес Інтернаціоналу ухвалив Декларацію «Мета і завдання демократичного соціалізму»,
яка визначала економічну стратегію і тактику соціал-демократії. При цьому «змішана
економіка» проголошувалась економічною основою демократичного соціалізму,
суспільного ладу, що поєднує дві економічні системи: капіталізм і соціалізм.
Основними функціями держави «змішаної економіки» є перерозподіл доходів з метою
забезпечення суспільного добробуту та планове регулювання суспільного
виробництва. Така система за своєю суттю є розподільчою на відміну від соціально-ринкової,
коли держава забезпечує раціональне функціонування виробництва на підставі посилення
його конкурентності. Відомо кілька різновидів моделей змішаного економічного
ладу, серед яких умовно виокремлюють німецьку (і близьку до неї австрійську),
скандинавську, французьку. Особливих змін ці моделі зазнали в 80-ті роки, коли
економіка Заходу стала перед необхідністю чергової структурної перебудови і на
зміну концепції регульованої економіки прийшов монетаризм, несумісний з ідеєю
прямого державного втручання. Але економічна криза ринкової економіки останніх
років показала не надійність монетарної моделі і в черговий раз виникла потреба
у нових економічних ідеях.
В сучасних роботах на цю
тематику [5,6] розглянуті основні аспекти соціальної солідарної економіки (ССЕ),
як способу досягнення прогресивного розвитку соціально-економічних відносин у
суспільстві на новому етапі пошуку «третього шляху». Відмічено неузгодженості
принципів дослідження ССЕ, що вивчаються сучасними пострадянськими науковцями,
та водночас на поступовий вихід західних вчених на єдині принципи та основи у
розробці ССЕ. Наводяться результати розвитку ССЕ у Франції.
В роботі [7] розглянуті
історичні аспекти та сучасні тенденції суспільного розвитку демократичного
соціалістичного суспільства в Україні, сформульована креативна теорія вартості,
передбачена ведуча роль творчої праці, встановлення особистого зв’язку
виробника з засобами виробництва, перетворення власності у громадянську
загальну власність.
Загальновідомо, що в історії України
останніх ста років найбільш інтенсивне зростання економіки, особливо її
промислового сектору, відбувалося за часів «індустріалізації» у період 30-х
років, а також у повоєнний період - до середини 80-х років минулого століття за
моделлю «державного соціалізму» або «державного капіталізму» за рахунок цілеспрямованого
фінансування ланцюга наука-освіта-виробництво. Але за цей час активна частина
виробничих сил – працівники та їх керівники з первісним капіталом розвинулася
настільки, що зламали існуючу і незмінну на протязі 70 років систему державного
управління і навіть виробничих відносин. Утворився стихійний ринок. Ця зміна
економічної моделі призвела до падіння ВВП та скорочення населення України з 52
до 42,5 млн за останні 25 років, що вказує на необхідність суттєвого збільшення
впливу держави на розвиток її економіки шляхом підготовки і прийняття
необхідних законів.
Шляхи виходу з системної кризи
Не менш важливим завданням є
обґрунтування шляхів реалізації державної політики по побудові ССЕ в Україні. З
огляду на теорію - КУ і реальний стан всіх гілок державної влади та сфер
суспільства, можна зазначити, що, фактично, існує два шляхи вирішення
суспільних проблем. Вони прописані у Ст.5 КУ - «Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ
здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого
самоврядування». Крім того, рішення Конституційного Суду №6-рп/2008 з цього
приводу є частиною КУ і встановлює:1.«…народ як носій суверенітету і єдине
джерело влади в Україні може реалізувати на всеукраїнському референдумі за
народною ініціативою своє виключне право визначати і змінювати конституційний
лад в Україні шляхом прийняття Конституції України у порядку, який має бути
визначений Конституцією і законами України. 2.…народ…, здійснюючи своє
волевиявлення через всеукраїнський референдум за народною ініціативою, може в
порядку, який має бути визначений Конституцією і законами України, приймати
закони України (вносити до них зміни), крім законів, прийняття яких на
референдумі не допускається згідго з Конституцією України.» (про бюджет,
податки і амністію). 3.«…рішення всеукраїнського референдуму щодо прийняття
законів є остаточними і не потребують будь-якого затвердження, в тому числі
Верховною Радою України»…
Очевидно, що перший і головний
шлях реалізації Ст.1 КУ (референдуми - безпосередня влада народу) не
реалізується ні на всеукраїнському, ні на місцевому рівні. Причина у антисоціал-демократичній
ідеології і відповідній політиці у всіх сферах діяльності сучасних владних інститутів
та ЗМІ. Саме в цьому причина і війни і системної корупції в Україні. ВР приймає
корупційні закони (є її джерелом), Президент (гарант КУ, зокрема її Ст.1) їх
підписує, а Кабінет Міністрів (середовище корупції) їх ініціює і виконує. В цих
умовах другий шлях - вибори тільки поглиблює кризу бо «…це час коли капітал
наймає (купує) владу (державну і місцеву)» - Б. Березовський. Гірка і цинічна
правда.
Безпосередня законна влада
народу життєво необхідна для реформування слабкої держави. Позитивний приклад на
цьому шляху демонструє строката від етносів – націй та державних мов Швейцарії.
Там щороку проводиться більше ніж 300 референдумів. При цьому ініціатором
найчастіше є органи влади, які ставлять важливі для місцевих громад і держави
питання. Відповідальність за рішення несе народ разом з владою. Тому влада не
помиляється, а екстремістські та сепаратистські рухи не дієві. Такий механізм
забезпечує єдність влади і суспільства, забезпечує їх сталий розвиток, а не
стале руйнування.
Перелік посилань
1. Конституція України.1996.
2. ЛІБЕРАЛІЗМ: Антологія.
Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. – К. : Смолоскип, - 2002. – 1126 с. – («Політичні
ідеології». Вип. 3).
3. НАЦІОНАЛІЗМ: Антологія.
Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. – К. : Смолоскип, - 2000. – 872 с. – («Політичні
ідеології». Вип. 2).
4. Корнійчук Л.Я. Історія економічних
учень Підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко, А.М. Поручник та ін. — К.:
КНЕУ, 1999. — 564 с
5. Дерев’янко Ю. М. Соціальна
та солідарна економіка:поняття та сутність, досвід та перспективи/ Ю. М.
Дерев’янко, Л. Г. Мельник, О. В. Кубатко//Mechanism of Economic Regulation,
2014, No 3 89.
6.Социальная и солидарная
экономика - французская модель/ www.ambafrance-ru.org/
Socialnaya+solidarnaya economika.
7.Днепров А.В. Креативный
социализм (Контуры посткапиталистического общества): Монография/ А.В. Днепров,
С.В. Казаков// - Киев: Институт «Стратегические инициативы», 2013. – 320 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий